ЯК ПОРОЗУМІТИСЯ З ПІДЛІТКОМ

ЯК ПОРОЗУМІТИСЯ З ПІДЛІТКОМ

Життя батьків зазвичай протікає у швидкому темпі, тому їм буває важко приділяти підлітку достатньо уваги. Стикаючись із тими чи іншими проблемами, підлітки часто замикаються в собі, приховуючи свої почуття й емоції. Щоб допомогти дитині відкритися для відвертої розмови, вам доведеться розтопити цей лід. Розгляньмо декілька рекомендацій, що допоможуть вам у цьому.

Погляньте на ситуацію під іншим кутом зору

Коли підліток не довіряє вам, напевно, ви відчуваєте негативні емоції. Але вам потрібно прийняти цю його особливість як природну частину дорослішання.

Починаючи розмову з підлітком, ви мимоволі починаєте говорити на підвищених тонах або засипаєте підлітка питаннями, на які він відповідає коротко й неохоче. Знайома ситуація? Так часто буває, якщо ваш підліток і раніше був небагатослівний, а тепер він ще й стає схильний до змін настрою.

Діти дошкільного і навіть середнього шкільного віку зазвичай легко вступають у контакт і діляться враженнями про найменші події у своєму житті. Ви відчуваєте, що все йде як треба. Але в підліткові роки ситуація стрімко змінюється, і дитина стає замкнутішою.

Ви не можете змусити підлітка відкритися й відверто спілкуватися з вами. Коли ви намагаєтеся поговорити відверто, він дратується. Дитина відмовляється розмовляти з вами, усі ваші спроби викликають у неї невдоволення. Повернувшись зі школи, вона закривається у своїй кімнаті і виходить з неї тільки щоб поїсти, решту часу проводячи перед комп'ютером або мобільним телефоном.

Не турбуйтеся. Цю ситуацію можна виправити.

Підліток дорослішає. Просто прийміть це як факт

• це може бути важко, але вам потрібно змиритися з тим, що ваша дитина занадто швидко дорослішає. Вам може здаватися, що вона ще маленька, але підліток думає, що він досить дорослий. Підлітковий вік – найскладніший етап життя і для самого підлітка, і для його батьків. Ніхто з них не готовий змінити свою точку зору, і це ускладнює спілкування;
• вам як дорослій людині доведеться прийняти дитину як самостійну особистість і почати спілкуватися з нею на рівних. Не варто про це зайве турбуватися: рано чи пізно вашій дитині доведеться жити самостійним життям. І вам потрібно бути до цього готовими;
• вам також варто визнати, що підліток, як і ви, може мати гарні й погані дні. Якщо вам здається, що в дитини ті чи інші труднощі, не слід відразу ж допомагати їй. Натомість дайте їй змогу дати раду своїм проблемам самотужки. Поводьтеся з підлітком як із дорослим. Це сприятиме взаємному порозумінню.

Підліток має власні переваги

• зрозуміло, що ваша дитина успадкувала ваші гени, але вона не є вашим клоном. Якщо вам подобається спокійна музика, а підлітку – гучна й різка, не варто хвилюватися. Також не слід ображати музичні смаки дитини або кепкувати із них: музика, яка вам здається занадто голосною, підлітка може заспокоювати. Прийміть відмінності у ваших смаках і поважайте їх так, ніби дитина – це ваш друг;
• якщо ви не в змозі змінити свою точку зору й полюбити або хоча б прийняти смаки та переваги підлітка, то на якій підставі ви очікуватимете того ж від нього? У вас більше життєвого досвіду, відповідно, ви маєте бути більш гнучкими, тому що підліток на це ще не здатний. Пам'ятайте про це. Намагайтеся не тільки визнати те, що у вас і вашої дитини різні смаки, а й полюбити те, що подобається їй;
• будьте уважними. Навіть якщо ви дозволите підлітку вільно розпоряджатися своїм життям, це повинно стосуватися тільки тих моментів, які не шкодять йому і є правильними з моральної точки зору. Якщо поведінка дитини неприйнятна, вам, можливо, доведеться втрутитися.

Полюбіть те, що любить підліток

• підлітки зазвичай стежать за тенденціями й модою у своєму колі. Вони знають, які музика, фільми, відеоігри, одяг або спорт популярні в певний момент. Батьки зазвичай не мають часу, щоб стежити за соціальними мережами й молодіжними тенденціями, і це ще одна причина, чому підлітки неохоче спілкуються з ними. Діти думають, що батьки неспроможні зрозуміти їхні смаки та спосіб життя;
• щоб заповнити цю прогалину, вам необхідно ознайомитися із сучасними молодіжними тенденціями. Шукайте інформацію в Інтернеті, запитуйте про це у своїх друзів, читайте молодіжні журнали. Докладайте зусиль, щоб бути в курсі молодіжного життя, навіть якщо для цього вам потрібно буде виокремити додатковий час у своєму щільному робочому графіку. Приділіть ознайомленню із молодіжними тенденціями належну увагу, тому що тільки за такої умови підліток сприйматиме вас цікавого співрозмовника. Коли ви запропонуєте: «Ходімо на вихідних у кіно на «Месників». Можеш взяти із собою когось із друзів», – це його підкупить.

Говоріть на будь-які теми

• не встановлюйте табу на жодну тему. Якщо дитина буде мати змогу говорити з вами про все, вона зрозуміє, що завжди зможе поставити вам запитання. Це також стане фундаментом для довіри, і дитина ділитиметься з вами своїми проблемами;
• запам'ятайте: якщо ви вільно розмовляєте з підлітком – це перший крок до того, щоб сприймати його як дорослого. Якщо підліток поставив вам незручне питання, дайте відповідь просто й чесно. Ніколи не уникайте питань;
• вільно спілкуючись із дитиною, ви сформуєте в неї почуття, що вона завжди може на вас розраховувати. Ви дасте їй зрозуміти, що ви не гірші за її однолітків. Тому вона не буде шукати відповіді на питання, що її цікавлять, у інших місцях. Ініціювати з дитиною відкрите спілкування – це справді важливо для встановлення емоційної близькості з нею.

Вислухайте, зрозумійте й тільки потім говоріть

• спілкування з підлітком – це мистецтво, яке потрібно опанувати. Коли підліток висловлюватиме свої почуття, дайте йому змогу зробити це повною мірою. Якщо перебиватимете, дитина може припинити вас слухати або замкнутися в собі, припинивши розмову. Тому дайте дитині змогу договорити до кінця;
• розмовляючи з дитиною, не засуджуйте її. Не варто викликати в підлітка почуття провини або говорити фрази на кшталт: «Я ж тобі казала ...», «Ти ніколи мене не слухаєш» тощо. Навіть якщо ви вражені тим, що говорить підліток, не подавайте знаку. Не втрачайте самовладання: це налякає підлітка, і він припинить розмову;
• проаналізуйте ситуацію, подивившись на неї збоку. Пошукайте адекватне рішення проблеми. Не використовуйте випадкові рішення й поради. Звичайні батьківські повчання швидше зашкодять, ніж дадуть користь, і дитина почуватиметься ні до чого не здатною. Дозвольте підлітку самому знайти розв’язання проблеми. Ви завжди можете допомогти, але дозвольте йому думати самостійно й навчитися самотужки приймати правильні рішення.

Старайтеся, але знайте міру

• іноді, якщо дитина закривається у своїй кімнаті й не хоче розмовляти, вам варто просто зачекати. Цей емоційний період рано чи пізно мине, але доти вам потрібно виявити терпіння. У вас може виникнути спокуса постукати у двері й запитати, чи можете ви чимось допомогти, але краще цього не робити. Просто почекайте;
• якщо ви постійно прискіпуєтеся до підлітка, коли він засмучений або думає над вирішенням проблеми, це може спровокувати в нього гнів і спалах емоцій. Також це може ще більше утримати підлітка від розмов із вами. Але ж ви цього не хочете?
• якщо ви дасте дитині спокій, вона рано чи пізно захоче поговорити з вами. Просто переконайтеся, що ви завжди доступні для спілкування з нею. Якщо дитина бажатиме поспілкуватися, дотримуйтеся зазначених вище рекомендацій;
• розмовляючи з дитиною, ставте їй відкриті запитання, тобто ті, які потребують більш розгорнутої відповіді, ніж «так» або «ні». Викажіть свій інтерес до того, що говорить дитина, але не будьте занадто нав'язливими. Намагайтеся не ставити запитань, які починаються зі слова «чому». Нав'язливі питання можуть змусити підлітка оборонятися;
• якщо дитина стикнулася з проблемою, подібною до тієї, з якою стикалися і ви у її віці, поділіться з нею своїм досвідом. Це нагадає їй, що ви теж були свого часу підлітками і мали схожі труднощі. Крім того, підлітку буде корисно дізнатися, як ви впоралися з проблемою.

Ви можете подумати, що у спілкуванні з підлітком є занадто багато правил і обмежень і тільки дотримуючись їх, ви зможете домогтися того, що підліток відкриється вам. Чи хочете ви спілкуватися зі своєю дитиною як із другом – вирішувати вам. Зрозуміло, у деяких ситуаціях вам буде потрібно дотримуватися ролі батьків. Однак дружня батьківська порада набагато краща, ніж суворе моралізаторство. Знайдіть баланс між цими двома ролями. Усе, що вам потрібно, – стати доброзичливими батьками.